Олексій Олексійович Шовкуненко (21.03.1884-12.03.1974) – український маляр-аквареліст, майстер пейзажу і портрета, графік, педагог, професор, дійсний член Академії мистецтв СРСР. У різні часи свого життя він був відзначений багатьма нагородами та почесними званнями Народного художника СРСР, Лауреата Шевченківської премії УРСР, Заслуженого діяча мистецтв УРСР.
Сьогодні йому б виповнилося 142 роки. Людина з позаминулого століття така, здавалось би, далека від нас за часом, стала близькою своїми життєдайними творами, зрозумілою прагненням відкрити світові щось нове, гарне, своє бачення мистецтва та й взагалі життя. Його творчість назавжди залишиться сучасною, бо його легкі, прозорі акварелі, соковиті кольорові натюрморти, урбаністичні пейзажі, виразні, психологічні портрети не може затьмарити і зруйнувати час. Його роботи не прив’язані до моди чи політики конкретного періоду, вони про людину, її життя, красу повсякдення, що робить їх сучасними у будь-якому столітті.
Біографія Олексія Шовкуненка насичена багатьма життєвими та мистецькими подіями. Народився у місті Херсоні, в одному з історичних районів – Військовому форштадті, в народі його називали «Воєнкою». Сім’я була незаможною, але приділяла постійну увагу вихованню та освіті дітей. Батьки підтримували інтерес хлопчика до малювання. З дитинства Олексій захоплювався зображенням всього, що бачив навкруги себе: будинків, вулиць, людей, природи . Улюбленою справою для них з братом було спостерігати течію Дніпра та панораму рідного міста з дахів херсонських будинків.
Першим азам художньої грамоти Олексія навчив рідний брат Антон, майстер альфрейних робіт. Здібності хлопця помітили і місцеві вчителі та знайомі художники, тож батьки вирішили віддати підлітка в підмайстри до відомої у Херсоні іконописної майстерні Івана Клименка, де на той час працював іконописець Семен Семенко, який і став його першим вчителем-наставником. Так були зроблені перші кроки у довге творче життя.
А потім були роки навчання й набуття професійного досвіду у відомих мистецьких закладах Одеського художнього училища (1901-1908), до якого він вступив зразу на другий курс, Петербурзької Академії мистецтв (1909-1917); участь у багатьох виставках: Товариства південноросійських художників (1913-1919), Першій Всеукраїнській виставці художників (1927), Паризькій міжнародній виставці «Мистецтво і техніка в сучасному житті» (1937), на якій отримав золоту медаль за серію робіт «Дніпробуд», а також був нагороджений Великою срібною медаллю Міжнародної виставки у Брюсселі (1958) та у багатьох інших виставках різного рівня.
Херсонський період у творчості Олексія Шовкуненка доволі насичений й цікавий. Він ніколи не забував своє рідне місто і час від часу повертався до нього. 1917-1928 роки, проведені в Херсоні, стали знаковими у творчості митця – він вперше у радянському мистецтві створює серію акварелей, присвячених індустріальним мотивам, в яких зобразив херсонські судно-ремонтні майстерні на Карантинному острові. У цей же час художник розпочав найліричнішу серію робіт, які можна об’єднати загальною назвою «Зелені базари Херсона». До неї увійшло мінімум 6 живописних робіт із цим сюжетом, а також кілька етюдів та ескізів. Найвідоміші роботи цієї теми «Базар. Ранок. Передмістя Херсону»(1920), «Базар. Човни. Вітрила» (1820-ті), «Квіткарки. Херсон» (1028), «Зелений базар. Херсон» (1928), «На базар (Морський пейзаж)» (1930), «Херсон. Зелений базар» (1952). Перші ескізи були зроблені саме в 1920-х роках, але до цієї теми він повертався протягом десятиліть, створюючи нові варіанти композиції, то були не вигадані сюжети, а реальні базари, які він бачив у дитинстві.
На початку ХХ століття Херсон був великим торговим портом через який вивозили зерно, рибу, вовну, кавуни та овочі, саме тому в місті було багато ринків та «зелених базарів». Вони знаходились у прибережних частинах старого міста Херсона, біля пристаней та річкових причалів, сюди було зручно привозити товар по Дніпру й швидко продавати його на таких імпровізованих «зелених базарах» просто неба. Херсонський порт був жвавим, людним місцем: вантажники переносили мішки з зерном, селяни привозили продукти на човнах, рибалки вивантажували свій улов. Така атмосфера часто привертала увагу художника. Типовим зображенням на картинах з назвою «Зелені базари Херсона» були човни з зеленню та овочами, що підійшли до берега, продавці з кошиками повними риби та городини, дерев’яні містки, причали, Дніпро, вітрильники, небо, фігури людей, річковий пейзажі. Картини вдало передавали атмосферу портового міста, а світла, соковито-зелена, тепла кольорова гама підкреслювала рухливість його повсякденного життя. «Зелені базари» Олексія Шовкуненка сьогодні для нас є своєрідною медитацією на мирне, рухливе, безпечне життя, коли ти є у цьому світі і здається, що ти – один з персонажів цього сюжету: чуєш веселі байки рибалок, зазивальні голоси торговців зеленню, бачиш себе у натовпі покупців, які вийшли зранку на базар придбати свіжу городину та рибу, відчуваєш свіжість річкового повітря і теплий дотик сонячного проміння на обличчі – такий атмосферний настрій повсякденного щастя буття людини вклав митець у свої роботи.
Основна живописна картина з серії «Херсон. Зелені базари» була створена у 1952 році на основі двох ескізів 1920- х років. Саме в ній сконцентрувалися усі сюжетні лінії, кольорова гама, відчуття миттєвого враження, закладені в ранніх етюдах та ескізах художника. Олексію Шовкуненко вдалося створити яскравий образ південного українського портового міста з його неповторним колоритом та динамічним міським середовищем. Мабуть тому його «зелені базари» проходять лейтмотивом через його мистецьку творчість, він дуже пронизливо відчував свою малу батьківщину і завжди залишався херсонцем і за народженням і у своєму серці. У своїх спогадах художник писав: «… Найбільш мене приваблювали малого не старожитності, а порт, річка Кошова – притока Дніпра. Я міг часами дивитись як заходять у порт і швартуються пароплави, як у вечорі запалюються вогні за рікою. Немов приворожений спостерігав я в пору осінніх зелених базарів як снують по Кошовій навантажені городиною човни-дубки…».
Олексій Олексійович Шовкуненко прожив довге життя, майже до 90 років продовжував писати картини. Ним написано приблизно 800 живописних творів, кілька тисяч малюнків та етюдів. Його роботи зберігаються у багатьох музеях України, у власних колекціях. На батьківщині, в Херсонському обласному художньому музеї ім. О .Шовкуненка, до початку окупації міста російськими військами, зберігалося понад 150 художніх робіт.
У 1970 році наш славний земляк став Лауреатом Державної премії УРСР ім. Т. Шевченка за серію портретів та цикл пейзажів. Олексій Шовкуненко один із тих митців Херсонщини, хто протягом багатьох десятиліть формував нашу регіональну культуру, щедро дарував херсонцям свій талант і свої незабутні твори.
Т.А. Акказієва, старша наукова співробітниця Херсонського обласного краєзнавчого музею
Олексій Шовкуненко “Автопортрет”, 1946 р.
Олексій Шовкуненко. “Херсон.Зелені базари”, 1952 р.
Олексій Шовкуненко “Автопортрет”, 1946 рік з сайту.https://antikvar.ua/strong-oleksij-shovkunenko-herson-kyyiv-pro-vystavku-v-kyyivskij-kartynnij-galereyi-strong/
Зображення картини з сайту https://gs-art.com/exhibitions/Oleksii-Shovkunenko-Impressions-of-realism/catalog/19934/?utm_source=chatgpt.com#mz-expanded-view-1262382986116