Верхньорогачицький район

1 листопада 1943 року частини 31 гвардійського стрілецького корпусу з боєм звільнили райцентр – Верхній Рогачик. Однак наступного дня вранці вони зазнали жорсткого артилерійського удару та бомбардування з повітря. Після цього у наступ пішла піхота, за підтримки танків і самохідок. Незважаючи на запеклий опір радянських військ ворог прорвався на глибину до 5-6 км і в райцентрі відрізав наші частини. Вирватися з оточення вдалося лише через п’ять днів – 7 листопада 1943 року. Гітлерівці захопили Верхній Рогачик знову.

Територія району входила в систему Нікопольського плацдарму, що протягнувся на 120 км. Лінія оборони пролягла в районі населених пунктів: Сазонівка, Леніне. Наші війська зазнали значних втрат. У 34-й гвардійській стрілецькій дивізії вони становили 55%.

Повне звільнення території району почалось на початку лютого 1944 року, коли війська 3-ї гвардійської, 5-ї ударної і 28-ї загальновійськової армій перейшли в наступ з завданням взяти участь у ліквідації Нікопольського плацдарму. Війська 4-го Українського фронту з 1 до 8 лютого 1944 року зламали опір ворога і ліквідували Нікопольський плацдарм, визволивши 40 населених пунктів.

Райцентр Верхній Рогачик було звільнено 6 лютого 1944 року. Цього дня вільними стали і села Зелене-2 і Василівка. 7-8 лютого 1944 року були звільнені  Бережанка (Карай Дубина), Первомаївка, Ушкалка. У цих боях тисячі радянських воїнів виявили зразки мужності та відваги.

В боях на території району звання Героїв Радянського Союзу було присвоєно полковнику П.Ю.Корбуту і лейтенанту Є.А.Сухареву.