Літературний відділ


Літературний відділМузей – це живий організм, а точніше – одне велике серце, яке щедро дарує свої духовні скарби кожному, хто прагне їх здобути.

У далекому 1890 році вченому-археологу В.І.Гошкевичу – засновнику музею старожитностей – навіть не уявлялось, що своїм ентузіазмом він заклав фундамент могутньої скарбниці з безцінними багатотисячними  експонатами та трьома окремими приміщеннями.

На сьогодні жителям та гостям міста добре відомий Херсонський обласний краєзнавчий музей з численними виставками та цікавими експозиціями, розміщеними в будівлях -  пам»ятниках архітектури, історії та культури ХІХ століття. Часткою цього великого музейного комплексу є літературний відділ, що знаходиться на розі вулиць Горького та Ушакова.  Будинок має своє минуле і цікаву історію.  До революції 1917 року власником його був херсонець Гурфінкель, який здавав приміщення місцевому земству під чоловічий сирітський притулок.  У 1891  році Андрій Пилипович Сергєєв, молодий вчитель, що приїхав  до Херсона разом з дружиною, займає в ньому посаду помічника наглядача. В цій же будівлі  родині було виділено квартиру, де 17 липня того ж року народився їх єдиний син, майбутній відомий письменник, драматург, журналіст Борис Андрійович Лавреньов.

Тому в 1992 році під дахом цього будинку було відкрито літературно-меморіальний музей Б.А.Лавреньова та музей «Літературна Херсонщина».

Побудова  експозиції музею Б.А.Лавреньова стала можливою завдяки безцінному дарунку вдови письменника Єлизавети Михайлівни, яка передала величезний спадок свого чоловіка на його батьківщину. Особистий архів, меморіальні речі, антикварні меблі, колекція живопису – все це стало основою для відтворення інтер»єру робочого кабінету та ознайомлення відвідувачів з багатою літературною спадщиною нашого земляка.

За кожним експонатом тут схована своя таємниця і легенда.
З легкою іронією, немов насміхаючись від спроби сучасника сховатись від його пронизливого погляду,  дивиться на нас з рідкісної прижиттєвої картини невідомого голландського художника великий самодержавець Петро І.

Свого нового власника картина знайшла у 20-х роках минулого століття. Одного вечора Б.Лавреньов завітав на день народження до знайомих. Публіка була різною та, очевидно, не дуже цікавою для митця, тож вбиваючи час перед застіллям, він почав передивлятися сімейний альбом. На фоні однієї зі світлин письменник побачив цю прекрасну картину. Тієї ж миті виникло велике бажання знайти її власника.  Пошуки привели до будинку дружини репресованого офіцера-білогвардійця, яка надійно сховала портрет царя. На прохання Бориса Андрійовича показати цю роботу жінка грізно відповіла, що нічого подібного в неї немає і наказала забиратися геть. Тоді Лавреньов пішов іншим шляхом. Знайшовши подругу цієї жінки та заручившись її підтримкою, він через деякий час придбав собі це полотно. Тож довгий період ще й по смерті письменника величний портрет Петра І прикрашав його робочий кабінет.

Цю історію взяту з життя митець розповів читачам в оповіданні «Находка».

Поряд з портретом можна побачити  пейзаж роботи Д.Бурлюка – засновника російського футуризму на Херсонщині – «Чернянка»,написаного не пізніше 1910 року у стилі французького імпресіонізму. Це подарунок автора Б.Лавреньову, який у юності теж  захоплювався футуризмом.

Робота художника над картиною безпосередньо на відкритій місцевості дала можливість зобразити природу у всій її тремтливій жвавості. Розмаїття кольорових мазків надає фарбовому шару рельєфності та деякої тремтливості.

Товаришуючи з сином англійського віце-консула Едвіна Каруана, Б.Лавреньов унаслідував від останнього любов до колекціонування. Тож його   квартиру, а нині експозицію музею, прикрашають антикварні меблі, виготовлені з карельської берези. Унікальною є ваза для квітів з мейсенського фарфору, декорована ліпними квітами та фруктами, що належить до середини ХУІІІ ст. Настільна лампа з бронзи та срібла, в центрі якої – маленький сатир, що уособлює в грецькій міфології демона плодючості, була виготовлена на ювелірній фабриці французького промисловця Кристофля Карла ( 1805-1863).

З колекції самого Едвіна Каруана в музеї представлені щит зі шкіри крокодила та спис – ритуальна зброя патагонських індіанців.

Безцінним дарунком музею стала колекція «Пушкініана», передана  почесним громадянином нашого міста, бібліофілом і колекціонером М.А.Ємельяновим у 2003 році. На її основі побудовано постійно діючу виставку, окрасою якої стали прижиттєві та рідкісні видання О.С.Пушкіна, екслібриси, філателія, нумізматика, скульптурна група.

Серед колекції поштових листівок виділяється оригінальний екземпляр, виданий у 1899 році до 100-річчя від дня народження поета. Це була листівка з портретом Пушкіна роботи відомого художника О.Кипренського, якою був нагороджений кращий учень нашого міста. На зворотньому боці читаємо надпис: «В память столетней годовщины со дня рождения поэта А.С.Пушкина. 25.05.1899, г.Херсон. От училищного начальства».

Не менш значимою є експозиція «Літературна Херсонщина», що знайомить відвідувача з письменниками, імена та діяльність яких тісно пов»язана з нашим краєм, починаючи з моменту заснування міста, закінчуючи сьогоденням Херсонського відділення Національної Спілки письменників України. Цікаві експонати літературного характеру тісно переплітаються  з оригіналами рідкісних гравюр, художніх робіт, меморіальних та речових експонатів ХУІІІ- ХХ століть. Це дає змогу нашим відвідувачам поринути в атмосферу минулих часів, простежити історію розвитку музичної техніки, починаючи з музичної скриньки, грамофона, патефона, закінчуючи радіо 40-х, 50-х років минулого століття.
Значне місце в експозиції відведено діяльності українських дореволюційних театральних колективів на Херсонщині та найкращим і найталановитішим їх представникам - М.Кропивницькому, І.Карпенку-Карому, П.Саксаганському, М.Заньковецькій. До речі, тут можна побачити і пам»ятну дошку, що була закладена при будівництві міського театру в 1884 році. На ній вигравірувані імена та прізвища людей, які вкладали свої кошти в його будівництво. За акустикою та внутрішнім убранством він не поступався навіть Одеському. На жаль, 14 березня 1944 року, на наступний день після визволення  Херсона, театр був зруйнований вибухом міни, закладеної гітлерівцями при відступі.

В музеї широко висвітлюється діяльність у Чернянці Каховського району футуристичної групи «Гілея». Окрасою тематичного розділу є альбом літографій О.Кручених «Весь Херсон в шаржах і портретах», виданий у нашому місті в 1910 році, де в карикатурному плані зображено відомих людей Херсона, а також археологічні знахідки братів Бурлюків, здійснені на древній гілейській землі.

Серед безмежних чаплинських степів на Херсонщині у 1892 році народився  основоположник нової української драматургії М.Г.Куліш. Його безсмертна трилогія «Мина Мазайло», «Народний Малахій», «Патетична соната» - є національним культурним скарбом. У 1937 році він розділив долю багатьох представників українського «розстріляного відродження» на Соловках. В експозиції музею маємо кілька оригінальних експонатів. Це світлини М.Куліша під час навчання в Олешківському училищі, книга «97» з дарчим надписом автора другу І.Дніпровському, афішу цієї вистави у постановці харківського театру «Березіль» під керівництвом Л.Курбаса.

З архіву І.Дніпровського найціннішим, безперечно, є рукопис документальних спогадів про життя та творчість одного з найяскравіших представників української літератури 20-30-х років минулого століття – Миколу Хвильового – «Портрет м»ятежника».

В часи Великої Вітчизняної війни художнє слово літераторів було своєрідною зброєю в боротьбі з ворогом. В одному строю воювали письменники-земляки: Яків Баш, І.Плахтін, М.Майоров. Захищали наше місто і стримували ворога К.Симонов, І.Нехода, а Л.Вишеславський, О.Жолдак, Б.Горбатов були серед тих, хто розділив радість визволення нашого міста разом з херсонцями. Реліквії воєнних років – пілотки, польові сумки, солдатські фляги, гільзи від снарядів – все це емоційно доповнює тему.

Плідна херсонська земля завжди народжувала талановитих майстрів слова. Це наші сучасники, наші земляки: М.Братан, який, на жаль, нещодавно відійшов у Вічність, О.Бутузов, В.Загороднюк, А.Кичинський – лауреат Національної премії України ім. Т.Шевченка, В.Кулик, А.Крат, П.Питалєв та багато інших. Світлини, книги, рукописи, особисті речі сучасних письменників-земляків вже складають своєрідний архів-літопис, який, сподіваємось, буде зростати і поповнюватись новими надходженнями.

Традиційно Блакитна вітальня літературного відділу ХКМ збирає під своїм дахом творчих людей міста. Тут часто лунає пісня, звучить музика і поетичне слово, проводять презентації книг імениті автори та письменники-початківці. Літературно-мистецькі заходи, розроблені співробітниками музею, збирають численні аудиторії учнівства. А зустрічі з провідними письменниками України Д.Павличком, Ю.Андруховичем, О.Кабановим, С.Жаданом та багатьма іншими залишають незабутнє враження, збагачують і доповнюють культурне життя херсонців.

Духовний світ людини – це його розуміння й сприйняття музики, літератури, живопису. Літературний відділ втілив в собі ці прекрасні витвори  мистецтва. Кожен відвідувач може відчути в собі камертон тих почуттів, бажань, що привели його сюди, отримає потужний заряд енергії і неповторної аури.

Краєзнавчий музей сьогодні – це прикраса і гордість нашого міста, який на протязі 120 років сприяв формуванню культурного середовища, не дав загинути духовно провінційному місту, підвищуючи його статус у культурному просторі українського Півдня.