Влітку музей працює з 8:30 до 14:00! До 10:00 для музейних жайворонків знижки на вхідний квиток


До 100-річчя від дня народження І. Д. Ратнера

І. Д. Ратнер (1919–1993) – відомий херсонський музейний діяч, краєзнавець, археолог.                                         

Ізраїль Давидович Ратнер народився у Миколаєві 1 травня 1919 року. Його дитинство припало на важкий період Громадянської війни, голоду та повоєнної руїни. У юнацькі роки  він захоплювався літературою й по закінченні у 1937 році середньої школи поступив на філологічний факультет Миколаївського педагогічного інституту; пізніше працював вчителем.

Влітку 1941 року, коли нацистські окупанти наблизилися до Миколаєва, І. Д. Ратнер був евакуйований на схід країни, а в 1943 році мобілізований до лав Червоної Армії. Війну закінчив у званні молодшого лейтенанта. Як учасник війни був нагороджений медаллю «За победу над Германией в Великой Отечественной войне 1941–1945». Після демобілізації повернувся до Миколаєва, працював у редакції газети «Бугская заря», закінчив навчання в інституті.

У 1946 році І. Д. Ратнер став науковим співробітником Миколаївського історичного музею. Наступні три роки працював на посаді наукового співробітника археологічного заповідника «Ольвія» Академії наук УРСР. Навіть оселившись у 1950 році в Херсоні, протягом кількох років він продовжував брати участь у роботі Ольвійської археологічної експедиції.

До Херсонського історичного музею (з 1963 року – Херсонський краєзнавчий музей)      І. Д. Ратнер прийшов працювати у 1952 році. Через два роки став завідувачем відділу історії краю дорадянського періоду й перебував на цій посаді до 1982 року. З його ім’ям пов’язано понад чотири десятиліття розвитку музейної справи на Херсонщині. За час роботи в музеї Ізраїль Давидович склався як визнаний , авторитетний спеціаліст. Під його керівництвом створювались нові експозиції Херсонського музею, Каховська філія, Цюрупинський та Генічеський відділи ХКМ, з’явилися музеї в Білозерці та Бериславі. За успіхи в музейному будівництві І. Д. Ратнер отримав знак «За відмінну роботу» Міністерства культури СРСР.

І. Д. Ратнер не уявляв свого життя без діяльності, спрямованої на охорону пам’яток давнини. На початку 1960-х років він очолював невеликі загони експедиції Інституту археології АН України, що досліджували кургани в зоні проектування та побудови Північно-Кримського каналу на території Херсонської області. У 1970-ті роки був головою секції охорони пам’яток археології Херсонської обласної організації Українського Товариства охорони пам’яток історії та культури. Результатом багаторічної роботи з вивчення археологічних об’єктів краю та систематизації матеріалів про їх дослідження стала книга            І. Д. Ратнера «Довідник з археології України. Херсонська область» (Київ, 1984).

Значним є внесок І. Д. Ратнера до регіональної історії та краєзнавства. Понад 30 його наукових статей опубліковано в академічних виданнях та енциклопедіях. Наприкінці 1960-х років він увійшов до складу редакційної колегії та групи авторів «Історії міст і сіл Української РСР. Херсонська область» (Київ, 1972); на початку 1980-х виконував обов’язки члена редколегії та члена науково-редакційної групи доповненого видання «История городов и сел Украинской ССР. Херсонская область» (КиЇв, 1983). Ім’я І. Д. Ратнера – серед авторів багатьох збірників документів, у тому числі й ювілейного – «Херсону – 200 лет» (Київ, 1978). У співавторстві ним були створені книги: «Херсон. Улицы помнят. Путеводитель» (Симферополь, 1987), «Древности Херсонщины» (Симферополь, 1989), «Из истории заселения Херсонщины. Краткий справочник» (Херсон, 1993).

І. Д. Ратнер пішов з життя 23 жовтня 1993 року. На його життєвому шляху була невтомна праця, науковий пошук, творче натхнення, а також щира дружба, любов і вдячність людей.