Шевченкіана в Херсонському обласному краєзнавчому музеї

На сьогодні в Україні та, мабуть, і в цілому світі не знайти людину, котра б не знала ім’я Тараса Шевченка. Кожен з нас може згадати і процитувати хоч декілька рядків його незабутньої поезії.

Про те, як вшановували пам’ять Шевченка на Херсонщині незадовго після смерті поета, свідчать численні статті в місцевій періодиці – газетах «Юг», «Херсонские новости» та ін.

Ми можемо похвалитися тим, що в музейній Шевченкіані маємо рідкісні, а подекуди й унікальні видання. Зокрема останню прижиттєву книгу поета – «Буквар южнорусский», укладений самим Шевченком у 1960 році та виданий за власний кошт у 1861-му. Призначений він був для навчання грамоти дорослих українців рідною мовою в безплатних недільних школах. «Буквар» – невелика за об’ємом книжечка, має 24 сторінки. На звороті титульного листа внизу надпис «Составил Тарас Шевченко».

«Буквар южнорусский»«Буквар южнорусский»

Назва книги набрана церковнослов’янськими літерами – знак того, що укладач адресує її перш за все тим, хто протягом століть шанобливо ставився до церковного слова – українським селянам. За змістом «Буквар» являє собою фрагментарне авторське трактування псалмів, перекладених на українську мову. За псалмами вміщено три молитви, які завершують думки псалмів. Перед кожною молитвою – коротке віршоване пояснення, написане Т.Шевченком. Закінчено «Буквар» народними приказками.

Заслуговують на увагу книги науково-літературного щомісячного часопису «Основа» від 1861-1862 років. Ці журнали потрапили до колекції ХОКМ 1911 року як дарунок від міського голови Миколи Блажкова. У цих виданнях уперше було опубліковано ряд творів Т.Г. Шевченка (понад 70 поезій, зокрема «Іван Гус», «Неофіти», п’єса «Назар Стодоля»). А лютневий випуск «Основи» від 1861 року розпочинається звісткою про смерть поета, далі друкуються частини «Кобзаря», уривки із його щоденника, листування. Видання «Кобзаря» в журналі «Основа» з’явилось частково перед, а частково після смерті Шевченка 1861 року.

Вірші поета, надруковані під заголовком «Кобзар», вважають четвертим його виданням, хоч і були опубліковані не окремою книгою, а на сторінках «Основи» під редакцією Василя Білозерського (книги І-ХІІ). Текст надрукований «кулішівкою» та має наголос на словах з декількома складами (виняток становить літера «і», на якій типографія не завжди могла проставити наголос з технічних причин).

Це видання вперше було передруковано окремою книгою під редакцією Ярослава-Богдана Рудницького 1961 року у Вінніпезі на честь 100-літнього видання «Кобзаря» в «Основі» та 100-ліття від дня смерті Шевченка. Книгу видала Українська вільна академія наук, Інститут шевченкознавства. Профінансував видання український підприємець Степан Дурбак.

Відомо, що в другій половині ХІХ століття діяли Валуєвський та Емський укази, які обмежували видання книг українською мовою. Значно простіше українським авторам було надрукувати книгу в Санкт-Петербурзі, ніж у себе на Батьківщині.

1883 року у Петербурзі вийшов «Кобзар» Т. Шевченка, упорядником якого був Вільям Беренштам. Київський торговець і видавець Л. Ільницький придбав увесь наклад і у другій половині року книжка з’явилася в київських книгарнях. Про великий попит на «Кобзар» писали тоді місцеві газети: «Тільки прибуде з Петербурга одна партія, як протягом дня її всю розкуповують». Цікаво, що до свого видання В. Беренштам мав намір помістити автопортрет Шевченка у солдатській формі. Та ця спроба була заборонена Петербурзьким цензурним комітетом 12 січня 1883 року. У фондах нашого музею зберігається примірник видання Т.Г. Шевченка під назвою «Збирнык творів. Том перший. Кобзарь». На фронтисписі – гравірований портрет Т.Шевченка (печать зі сталі Ф.А. Брокгауза в Лейпцигу). На титульному аркуші епіграф з твору автора:

Обніміте, брати мої,
Найменшого брата,
Нехай мати усміхнеться,
Заплакана мати!

На титульному листі напис від руки: «М.Блажков».

КобзарКобзар

За видання і поширення україномовної книги бралась молода українська інтелігенція щиро віддана народній справі. Видавництво «Вік» було започатковане на пожертви Олександра Кониського та спершу не мало назви. Наприкінці століття воно почало отримувати допомогу Всеукраїнської загальної організації очоленого В.Антоновичем та О.Кониським об’єднання українських ліберально-демократичних діячів київської старої громади та громад інших міст. У зв’язку з відзначенням 1898 року сторіччя першого видання «Енеїди» Котляревського було підготовлено тритомну фундаментальну антологію української літератури ХІХ століття, названу «Вік». Таку ж назву отримало й видавництво, що знаходилося в Києві. Перший та другий том згаданих видань знаходяться у фондах музею. Книги надруковані на якісному папері, з портретами та короткою біографією відомих українських письменників. Найбільше місця в антології (с. 77-140) відведено творчості Т.Г.Шевченка. Епіграфом до книг стали слова Кобзаря:

Возвеличу
Малих отих рабів німих:
Я на сторожі коло їх
Поставлю слово…

У музейній колекції маємо книгу «Песни Тараса Шевченко» під редакцією В.В. Вересаєва, видану 1911 року московським видавництвом грамотності до п’ятдесятиріччя від дня смерті поета. До збірки увійшов біографічний нарис Т. Шевченка, написаний Іваном Бєлоусовим – активним популяризатором творчості Шевченка, автором популярних біографічних нарисів і статей про поета. Твори Тараса Шевченка перекладені на російську мову самим Бєлоусовим, якого М. Зеров назвав провідним інтерпретатором поезії Шевченка російською мовою. Бєлоусову належить повний переклад «Кобзаря». До книги ввійшли переклади Івана Сурикова, відомого автора багатьох російських народних пісень, письменника, прекрасного знавця західноєвропейських мов, Олексія Плещеєва, знаного перекладача 9-ти Шевченкових творів а також інших російських поетів. У передмові книги йдеться про те, що Московське Товариство Грамотності відновлює піввікову видавничу діяльність свого попередника – Московського Комітету Грамотності. Головним завданням Товариства є обслуговування новостворених культурних організацій міст і сіл. Зазначено, що створена Товариством видавнича комісія при виданні книг для народу має керуватися основними положенням: простотою, ясністю й достовірністю у викладенні матеріалу, а також уникати будь-якої тенденційності та заполітизованості.

У фондах музею знаходиться видання Тараса Шевченка «Катерина», що вийшло у білоруському видавництві «Полачанін» (м. Вільно), з нагоди 50-річчя від дня смерті поета. Редактором книги був Янка Купала – активний популяризатор творчості Кобзаря серед білоруського народу. Він переклав рідною мовою кілька його віршів. Перекладачем поеми з української на білоруську виступив Ф. Чернишевич. Невеликий розмір, кількість сторінок та вартість 10 коп. дають змогу припустити, що видання, так як і вищезгадана книга вартістю 6 коп., призначені для широкого продажу серед простого люду.

1918 року в Херсоні було створено Херсонське кооперативне товариство «Українська книгарня». Товариство мало власну книгарню, яку очолив Іван Челюк. Справжнім раритетом музейної експозиції літературного відділу є «Кобзар» Тараса Шевченка, виданий «Українською книгарнею» в Херсоні 1918 року накладом 5 тисяч примірників. Передмову та примітки до «Кобзаря» написав Василь Доманицький – редактор першого повного «Кобзаря» Тараса Шевченка. Книга надрукована у друкарні Ольховикова та Ходушина. Видання в картонній палітурці з чорним коленкоровим корінцем. На першій сторінці палітурки вихідні дані книги. Посередині у рамці з віньєткою ціна книги – 4 крб. 50 коп. Внизу додруковано, що в оправі ціна становить 6 крб. На останній сторінці палітурки гасло із закликом записуватись у члени кооперативного товариства «Українська книгарня», а також пояснення, що членом товариства може стати кожен, хто внесе пай 25 карбованців, плату можна вносити помісячно у розмірі 5-ти карбованців. Тут вказано і детальну адресу книгарні – вул. Потьомкінська, нижче Потьомкінського бульвару, Український Народний Будинок (кол. Дворянське зібрання – зараз приміщення Брокбізнесбанку). Інформація про те, що в книгарні можна придбати українські книжки, а також перелік видань, які вже вийшли у товаристві.

Через три роки, з нагоди шістдесятиріччя від дня смерті Т.Г. Шевченка, у нашому місті Всеукраїнським видавництвом, Заходами Комісії по влаштуванню Шевченківського свята при Херсонській Повітовій Політосвіті видано ще один «Кобзарик» поета. Цього разу більш скромно – у паперовій обкладинці, накладом 3000 примірників, 31с., надрукувано у Херсонській радянській типографії № 2. Ця книга також займає чільне місце в експозиції літературного відділу обласного краєзнавчого музею.

У 90-х роках минулого століття до фондів музею надійшов дарунок від херсонського колекціонера, бібліофіла І. Козловського. Це був ілюстрований літературно-художній та науково-популярний «Журнал для всех». Виходив часопис у Санкт-Петербурзі 1895-1906 роках. Подарований випуск журналу присвячено 40-ій річниці від дня смерті Т.Г. Шевченка.

У 1990-х роках літературний відділ підтримував дружні зв’язки з українською діаспорою в Канаді, Америці. З-за кордону ми отримували численні видання, зокрема поповнювалась і музейна «Шевченкіана». Напередодні 145-ї річниці від дня смерті поета ми отримали від Української Вільної Академії наук прекрасний дарунок – чотиритомне повне видання «Кобзаря» за редакцією та упорядкуванням професора Л. Білецького, видане у Канаді 1952-1954 роках. Четвертий том вийшов вже після смерті професора, але все ж таки підготовлений до друку самим вченим. Про це свідчить заключна стаття від видавництва, написана І.Г.Сирник, секретарем Видавничої Спілки Тризуб.

Цінність видання полягає в тому, що сюди ввійшли всі наукові роботи Білецького на шевченківську тематику, побудовані на спеціальних дослідженнях вченого. Враховуючи, що книги виходили за кордоном, редактором у творах Шевченка було розставлено наголоси.

Серед видань УВАН надійшов до музею і автограф Т.Г. Шевченка 1860 року, виданий 1951 року.

Традиційно УВАН відзначає Шевченківські роковини урочистими науковими конференціями. Матеріали конференцій зібрано у так звані річники. Ми отримали десять таких річників за 1952-1962 роки.

Згадані, а також інші не менш цікаві видання відвідувачі матимуть змогу побачити на виставці, присвяченій 200-річчю від дня народження Т.Г.Шевченка, що експонується у Блакитній вітальні літературного відділу ХОКМ.

Галина Мартинова,
завідувач літературного відділу ХОКМ

Література

  1. Ісаєвич Я. Українське книговидання: витоки, розвиток, проблеми. – Львів, 2002. – с. 395- 419.
  2. Калиниченко І., Марущак О. Херсонська Шевченкініана. // Степ. – Херсон. 1997. – с. 72-77.
  3. Корнійчук М. Про атрибутування окремих видань творів Т.Шевченка у колекції МКДУ. – Наукова конференція «Українська писемність та мова у манускриптах і друкарстві. – 2010.