Цикл зимових свят

Хоч народне прислів’я і стверджує, що «Сумний грудень у свято і в будень», але саме останній місяць року налаштовує кожного з нас на святкову хвилю зимових свят.
Розпочинає цей марафон свято введення в храм Пресвятої Богородиці (4 грудня). За народним повір’ям, якщо першим у цей день до хати увійде молодий гарний чоловік, а до того ще й з грішми – добра ознака: увесь рік у хаті будуть усі здорові і будуть «вестися» гроші. Якщо ж увійде до хати старий кволий чоловік, а до того ще й бідний – погана ознака: і хворі в хаті будуть, і злидні заведуться. А найгірше, як увійде до хати стара жінка – «то вже добра не жди…» Недобрий знак, якщо в цей день приходять що-небудь позичати.
7 грудня – день великомучениці Катерини чи, як це свято називають у народі, «Катерини». З цього дня дівчата починали ворожити. Робили це в такий спосіб: крали в чужому садку гілочку вишні і ставили її у воду. Якщо вона до Різдва розквітне, то того ж року дівчина вийде заміж. Ворожили і в такий спосіб. Дівчата насипали в миску каші і йшли надвір кликати судженого на вечерю. Звідки загавкає пес, туди й заміж піде.
З давніх-давен у ніч на «Андрія» (13 грудня) дівчата ворожили. Ще звечора вони пекли балабушки – невеликі круглі тістечка з білого борошна. Воду для тістечок необхідно було принести з криниці ротом. Дівчата позначали своє тістечко кольоровою ниткою, потім розкладали їх на долівці. Як усе це зроблено, до хати впускали собаку. Чию балабушку пес проковтне першою, та дівчина першою вийде заміж. На Андрія гуляли й хлопці. Типові андріївські жарти: зняти хвіртку з воріт і занести на край села; підперти кілком двері хати; підняти воза і поставити на дах. Здебільшого таке могло відбуватися в хатах, де були  дорослі доньки.
У давніші часи навчальний процес починався взимку. Це була найзручніша пора, коли сільські діти мали змогу здобувати освіту. Батьки відводили дітей до школи на свято Наума (14 грудня), бо вірили, що «Пророк Наум наведе на ум». За народними уявленнями, Наум – покровитель розуму, знань, а тому селяни були переконані: якщо на свято пророка розпочати навчання, то дитина успішніше вчитиметься.

17 грудня – день Варвари. У цей день дівчата готували вареники, серед яких обов’язково мали бути пирхуни – заправлені борошном. Частуючи хлопців, стежили, кому ж дістанеться такий виріб. Такого невдаху довгий час дражнили «пирхуном». Це свято – день повороту на весну. В народі казали: «Варвара ночі урвала, а дня приточила».
Найулюбленіше і сьогодні свято грудня – Миколая (19). Вважалося, що він захисник усіх бідних і знедолених. Особливо його любили діти, для них він був почесним охоронцем. Миколай приносив дітлахам солодкі гостинці, які залишав під подушкою.  Цього дня випікали для дітей обрядове печиво – «миколайчики». В цю пору зима вже остаточно вступає у свої права. «Миколай бородою трусить, - каже відоме прислів’я, - дорогу стеле».
І вже скоро,зовсім скоро запалають свічки на запашних ялинових лапах, заколишеться примарний срібний «дощик» і тихою ходою увійде Дід Мороз із мішком за плечима. Навіть дорослі не можуть утриматися від очікування чогось казкового і прекрасного, що ніби бринить у повітрі перед зимовими святами.  

Старший науковий співробітник відділу етнографії
Аскурава М.З.