Час дізнатися більше
До 160-річчя з дня народження О. Браунера

До 160-річчя з дня народження О. Браунера Почесне місце в когорті видатних особистостей України займає письменник, зоолог та археолог Олександр Олександрович Браунер.

Народився вчений у Сімферополі 13 січня 1857 року в дворянській родині. У 1881 році він закінчив Одеський університет і згодом став кандидатом природничих наук. Був управляючим херсонського відділення  Селянського банку.

Працюючи в Херсонській земській управі у вільний час вивчав птахів і у 1894 році опублікував одну з перших робіт про орнітофауну Херсонської губернії. Браунер був одним із перших зоологів Російської імперії, які почали ґрунтовно вивчати питання охорони природи. У 1899 році вийшли друком дві його праці «Об охране птиц, полезных для сельского хозяйства», «Об охране млекопитающих и птиц, полезных для сельского хозяйства». На захист пернатих Браунер писав: «Как бывают велики результаты односторонней деятельности, может дать отчет одного из охотничьих обществ за 1898 год, которым выдано вознаграждение в размере 151 р. 48 коп, за истребление 2164 хищных птиц» (Браунер, 1890).

О.О. Браунер встановлює тісні зв’язки із засновником заповідника Асканії-Нова Ф.Е. Фальц-Фейном, разом з відомим ботаніком Й.К. Пачоським першим починає вивчати природу заповідного степу.

О.О. Браунер проводив як фауністичні, так і зоогеографічні дослідження, вивчаючи як користь, так і шкоду, що приносять птахи сільському господарству.

В період перебування О.О. Браунера на Херсонщині ним було  опубліковано 5 наукових праць, визначник птахів та 3 програми по збору відомостей про птахів і ховрахів, видані губернською земською управою.

З 1885-1886 рр. в Херсоні діяла українська громада, яка проводила культурно-освітню роботу серед населення і підготувала до друку збірник-альманах «Степ», що вийшов у світ у 1886 році. До збірника увійшли й оповідання  О. Браунера.

У 1901 році О.О. Браунера обрано головою Херсонського селянського земельного банку і він переїздить до Одеси, але не пориває зв’язків з Херсонщиною.

У 1902 році він передав свою колекцію чучел ссавців і птахів Херсонському природничо-історичному музею, завідуючим якого був Й.К. Пачоський. Окрім цього, О.О. Браунер постійно вивчав колекції музею, про це в щорічних звітах вказував Й.К. Пачоський.

Навесні 1914 року О.О. Браунер з дружиною досліджував земноводних і птахів на Тарханкутському півострові та зібрав гербарій місцевої флори, який передав Й.К. Пачоському для обробки.

У 1916 році у Сімферополі Й.К. Пачоський опублікував «Список растений, собранных А.А. Браунером на Тарханкутском полуострове в Крыму». Серед 66 видів рослин з цієї колекції Й.К. Пачоський виявив нову форму, яку виділив у підвид Stipa lessingiana Trin. et Rupz. subsp. brauneri mini. За сучасною ботанічною номенклатурою це і є ковила Браунера, Stipa brauneri (Pacr.) Klok. (Черепанов, 1981). Так було увічнено ім’я дослідника природи О. О. Браунера.

Після жовтневого перевороту 1917 року Браунер цілком віддався науковій та педагогічній діяльності. У 1918 році при безпосередній участі вченого в Одесі був організований сільськогосподарський інститут, у якому він керував кафедрою тваринництва.

Завдяки клопотанню Браунера вдалося уникнути занепаду заповідної зони та руйнації приміщень в Асканії Нова.

2 квітня 1924 року Олександр Олександрович повідомляє Миколу Михайловича Кулагіна, впливового діяча охорони природи Росії, члена-кореспондента Академії наук:

“Положение Аскании отчаянное: денег нет, прежняя дирекция оставила сто тысяч руб. долга и разрушенные постройки, НКЗ обратил госзаповедник в совхоз и желает сбыть его СССР, а новый директор говорит, что все, что не приносит пользы совхозу, должно быть ликвидировано, декрета Совнаркома не признают.

Я подал докладные записки в Академию Наук, Украинскую и Российскую, в Комитет охраны памятников природы и в Общество Акклиматизации и Наркомпрос Украины. Очень прошу Вас поддержать Acканию” (Архив РАН, ф. 445, oп. 1, д. 197, л. 24—24 об).

Кулагін з однодумцями опублікував в «Известиях» критичну статтю, в заповідник приїхала авторитетна комісія, Асканії-Новій була надана необхідна допомога. Проте в 1925 році Олександр Олександрович був звільнений з Асканії.

О.О. Браунер – один з організаторів Всеукраїнської спілки мисливців та риболовів (ВУСМР), перший з’їзд якого відбувся 10 липня 1921 року. Він один з перших на Україні починає читати курси мисливствознавства в Одеському губернському відділі ВУСМР, друкується у виданнях «Южная охота», «Украинский охотних и рыболов», «Природа и охота на Украине». Його підручник «Сельскохозяйственная зоология» став першим на Україні підручником для сільськогосподарських вузів, де були широко відображені питання історії охорони природи та її сучасний стан.

Олександр Олександрович у 1917 році брав активну участь у спільній нараді Новоросійського та Бессарабського товариств природознавців, Кримсько-Кавказького гірського клубу та Південно-руського ентомологічного товариств з питань охорони пам’яток природи. На ній було складено перелік заповідних природних об’єктів. О.О. Браунер у 1923 році цей список доповнив та опублікував.

У 1933-35 роках він працював консультантом інституту гібридизації та акліматизації тварин у заповіднику Асканія-Нова. Свої роботи вчений присвятив ссавцям, птахам, рибам, комахам України і Криму. Іменем Браунера названа низка видів і різновидностей ссавців, комах та інших тварин.

О.О. Браунер займався не тільки одомашненням тварин, а й розробкою питань щодо центрів походження, їх родословних. Потреба в історичному матеріалі привела його в Херсонський музей старожитностей, де він простежував поширення видів і порід на прикладі скелетів коней. О.О. Браунер брав участь в археологічних експедиціях на півдні України. Він першим у вітчизняній науці поставив питання міждисциплінарної взаємодії археології та сільськогосподарської зоології.

Наукова спадщина О.О. Браунера зберігається в фондах Херсонського краєзнавчого музею. З них 29 наукових праць, визначників, статей з автографами знаходяться в меморіальному фонді Й.К. Пачоського, куди увійшли наукові праці, рукописи, фото і листи вченого-натураліста. Гербарій, чучела і тушки тварин є складовою частиною природничо-наукових фондів.

завідувач відділу природи Дерюжина А.В.

 
Більше статтей...
<< Початок < Попередня 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 Наступна > Кінець >>

Сторінка 1 з 38